Топонім "Маслівка"

Меню підрозділу

Зображення користувача Irina.

У 2009-2010 навчальному році учень теперішнього 7-б класу ХІРНИЙ ДАВІД став преможцем обласного етапу конкурсу "Топоніміка та історія освіти рідного краю" (науковий керівник проекту БОГОСЛАВЕЦЬ НІНА АНАТОЛІЇВНА). Його успіх був належно оцінений - він став стипендіатом міського голови.

Представляємо матеріали його наукової роботи - дослідження топоніму "Маслівка". Ці матеріали можуть бути використані вчителями Київської області для викладання курсу Київщнознавства. Для учнів вони будуть зразком наукового дослідження.

Принагідно висловлюємо щиру подяку сільській раді села Маслівка Мировського району, адміністрації Маслівської загальноосвітньої школи та всім жителям Маслівки, які допомогли у збиранні рідкісних історичних матеріалів історії села.

І.Відомості про населений пункт.
1. Поштова адреса освітнього закладу.
Маслівська загальноосвітня школа I-III ступенів
08850, Київська обл., Миронівський р-н, с. Маслівка, вул.Незалежності,117

2 .Походження назви населеного пункту.

Село Маслівка розташоване на лівому березі річки Росави, яка впадає в притоку Дніпра - Рось. Маслівка (давня назва - Маслів Став, Маслів Брід) - село, центр сільської ради, розташоване понад річкою Росавою, за 16 км від Миронівки, на автостраді Київ - Канів. Земля Маслівки багата на археологічні пам'ятки. Тут були феодальні городища та поселення ХІ - ХІІІ століть і належать до часів Київської Русі.

Чому ж село називалось Маслів Бродом ? Через Рось, рівниною до цих місць давним - давно пролягала караванна дорога. І саме в цій місцевості річку доводилося переходити в брід. А так, як першим поселенцем тут був козак Масло то й називали це мІсце, ще з сивої давнини: Маслів Брід.
Згодом , насипали через річку греблю, зробили ставок. Та мабуть і великий, бо звався не ставок, а став. Навколо одинокої садиби селилися ще люди. Так виростав хутір з назвою - Маслів Став тому, що поселенці, яких називали гречаниками спорудили греблю і створили дуже красивий ставок. Гречаники - це козаки, які не могли стати до бою або через вік, або через вади в здоров'ї. Згодом розрослося село, що прибрало скорочену назву - Маслівка.
Чи давно це було? Давно. Бо уже в Козацькому Реєстрі, складеному більше як 350 років тому, генеральним писарем Богданового війська Іваном Виговським у Канівському полку значиться - Маслівська сотня. А Маслів Став, Маслів Брід існували далеко раніше. Та пам'ять про них, зокрема, про першого поселенця Масла, лишилася і донині.
Вперше село згадується в документах в 1625 році під назвою Маслів Став. Того часу правий берег Масового Ставу був пустим місцем, безлюдним, але вкритим густим лісом, та густими чагарниками серед яких були просторі галявини.
Яскраві сторінки історії Маслівки пов'язані з визвольною боротьбою українського народу проти польсько - шляхетського панування. Біля Маслів Ставу збиралися козаки в 1625 році, готуючись до битви з польськими військами коронного гетьмана С. Коне польського на чолі з Богданом Хмельницьким. Сюди він прибув на початку липня 1648 року і особисто керував рухом військ. Він вивів основні козацькі сили із Масового Ставу на розгром військових сил Речі Посполитої під Пилявці. В наступних роках головний табір запорізьких козаків було перенесено під Білу Церкву. В Маслівському лісі відбувалися козацькі ради, 23 серпня 1630 року та 8 вересня 1632 року. В них приймали участь козацькі полковники: Канівський, Чигиринський, Переяславський, Корсунський та інші. Серед козаків були на Масловому Ставі : Максим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай, Мартин Пушкар, Федір Вишняк, Богдан Хмельницький. В Маслів Ставі у 1638 році відбулася козацька рада після поразки селянсько - козацького повстання під проводом Я.Острянина і Д.Гуні.

3. Загальні відомості про населений пункт:
- чисельність населення:

  • Засноване 1622
  • Населення 1910
  • Площа 31,68 км²
  • Густота населення 60,29 осіб/км²
  • Географічні координати 49°43′18″ пн. ш. 31°9′35″ сх. д.
  • Середня висота над рівнем моря 132 м

- головні природні обє'кти:

  • річка Росава;
  • Лиса гора;
  • луки;
  • сосновий ліс;
  • ставок.

-головні господарські та освітньо-культурні обє'кти:

  • радгосп;
  • лісництво;
  • будинок культури;
  • храм свт. Николая ;
  • народний історичний музей;
  • загальноосвітня школа I-III ступенів;
  • аграрний технікум;
  • ДНЗ «Ведмежатко»

- пам'ятки історії та культури:

  • погруддя Героя Радянського Союзу Г.Н.Захарченка;
  • меморіал слави;
  • пам'ятник загиблим воїнам;
  • пам'ятний знак голодомору.

 

 

ІІ. Власні назви, пов'язані з місцевими рельєфом.
На околиці села, на межі з селом Синявка Канівського району, розташовані Могилки. Назва цієї частини походить від розміщених тут чотирьох могил, які залишились з часів розташованого табору козаків. Старожили розповідали, що ще пан зі своїми робітниками розкопував ці могили і знаходив кістки похованих в них людей. Ці кістки відрізнялися тим, що мали великі розміри, особливо черепна частина. (1908 - 1910 рр.)
За Могилками розміщені Кругла та Антонова ями. Круглою яму назвали від форми місцевості, що нагадувала великий круг.
Антонова яма названа по імені діда Антона, що з ранньої весни до пізньої осені рибалив у цьому місці. А щоб переночувати та переждати негоду то викопав навпроти цього місця землянку. На цьому місці була велика глибина і вир в якому і втопився Антон.
За Антоновою ямою починається Плесо. В давні часи це місце річки було дуже широке і глибоке. Старожили згадують, що ширина сягала до 60 метрів, а глибиною - до 16 метрів. Тяглось Плесо до 6 км.
Попід Плесом (на лівому березі) розміщені унікальні зарості чорної вільхи. А місце називалось Підлужжя. І вулиця, що тяглася майже до Синявки мала назву Підлужжя. Десь до 1980 року ця територія була заселена. В зв'язку з зменшенням кількості жителів села - вулиця зникла, а жителі вулиці або вимерли, або переселилися в центр села. А на луках ще довго косили трави.
За Плесом ішла Стара Вилниця. Назва походить від того, що річка в цьому місці розгалужується на два русла.
Потім іде Лиса гора. Це місце де річка заходить глибоко в ліс і робить поворот, підмиваючи горбисту місцевість. Зі слів старожилів відомо, що ця місцина завжди обсипалась, тобто була "лиса".


ІІІ. Власні назви, пов'язані з місцевими водними об'єктами (гідроніми)
Іcнyє багато гіпотез щодо походження назви річки Росава.
Річка Росава, протікає попід селом, де з давніх давен , селились племена русів. Їх називали "руси", "роси", що означало рудий, русявий. Спільний корінь мають річки сусідніх сіл і районів - Рось, Росавка, Роставиця, Роська.
«Рось» і «Роська», у буквальному перекладі з кельтської «вода» і «водиця», по-українському «роса» і «росинка».
На противагу германській (скандинавській) етимології існує припущення про зв'язок слова Русь з іракомовними мешканцями одного з регіонів Середнього Подніпров'я, присутність яких засвідчена у місцевих гідронімах Рось, Роська, Росава тощо, гіпотетично похідних від іранського ruxs/roxs - світлий.
Так, готський історик IV ст. Іордан розповідає про народ під назвою росомани, з якими воювали готські племена («рос» - самоназва народу, ман - в німецькій мові «людина», отже росоман - роська людина, чи, в пізнішій вимові руська, тобто русич, русин). Готи воювали не тільки з росоманами, а й із племенем антів, на чолі яких стояв легендарний Бос, або Бож. Народ рос згадує і сірійський автор VI ст., відомий під іменем Псевдозахарії. Ще раніше, в найдревнішій писемній пам'ятці світової цивілізації - Біблії - пророк Ієзекіїль згадує великий войовничий народ рош. Часто візантійські джерела називали їх ще скіфами. Давньоруські літописці, особливо в XII-XIII ст., в термін «Русь», «Руська земля» вкладали в різних випадках неоднакові поняття. У вузькому розумінні у їхніх творах термін «Русь» означає Середнє Подніпров'я - приблизно території Київщини, Чернігівщини і Переяславщини - землі полян, сіверян і древлян, тобто племен, які започаткували ранньодержавне утворення «Русь». Центральне місце там займали поляни, про яких літописець писав - «поляне, яко ныне зовомая Русь». Саме на Подніпров'ї залишилося найбільше гідронімів і топонімів від назви «Русь» - річки Рось, Росава, Роставиця, Роска та ін.

ІV. Власні назви пов "язані з флорою та фауною, власними іменами.
За Лисою горою іде Болобанка. Назва пішла від власної назви. До самої річки, по лівому березі, проходили сінокоси. Господарями цих сінокосів були жителі села: два сусіди Болобан і Микита Брунька. Вони не поділили межу і Болобан заколов Бруньку швайкою, якою шиють упряж коням (1910 р.) З тих пір місце називають Болобанкою.
Починаючи від Плеса і до Болобанки розміщена Рудка. Назва пішла від трави, яка довгий час тут росла. Вона мала рудий колір. В цьому районі до війни копали торф, якого було вдосталь.
Через річку був побудований спочатку дерев'яний міст, але коли під час повені міс знесло, був побудований кам'яний міст, який і до сьогодні служить переправою через річку. До мосту веде дамба. Вона перекриває річку і далі іде ставок до самого села Ємчихи.
На річці ще до війни був побудований млин, до якого везли збіжжя жителі навколишніх сіл. Спочатку млин працював на енергії води , а згодом було встановлено парову машину.
Проти Паровишні, так називалась частина річки проти млина, розміщений Гаменів яр. До війни, на одному зі схилів, стояв будинок Гамена. У війну цей будинок був зірваний.
Від Гаменового яру ішла Писарева сосна. За переказами, у писаря Мартиненка був син каліка. І Данило мріяв, побудувати для сина пасіку. Для цього він обсадив пасіку сосною (2 га) . Але син помер, а сосна залишилася рости на радість людям.
Власні назви частин села пов'язані з маєтком пана Трітшеля (пізніше Терещенка). Куток, який знаходився за будинком пана, називався Забудинки. Так і по цей час збереглась ця назва.
Велика вулиця тяглась від маєтку, попід церквою до мосту через річку.
Від Великої вулиці йшли три вулички: Стручкова, Кашлюкова і Потіцька.
Потіцька -- йшла на Потоки. Кашлюкова -- пов'язана з родом Кашлюків, які і сьогодні проживають в цьому районі. Стручкова -- від імені сім'ї Стручків, що жили тут.
Від цих вулиць тяглась вулиця Баранова, теж від імені жителя цієї вулиці Баранова.
Від Потіцької вулиці відходив куток Вовкодавина. Назва пов'язана з вовками, що часто набігали на ці місця. Ще в 1946 р. вовки порвали три овечки в місцевому колгоспі. Більш вовків з того часу не зустрічали.
За Вовкодавиною розміщена Новоселиця. Тобто нове поселення ,яке закінчувалось Підлужжям.
Від Вовкодавини відходили три царини: Сухобрусова, Потіцька та Чимирисова. Назви Сухобрусова та Чимирисова походять від імен господарів дворів, проти яких ці царини були розміщені, а Потіцька проходила по дорозі, що вела на Потоки. Царина - це виїзд на поле пана. За кожною цариною закріплювався царинський (сторож, наглядач), який слідкував за виїздом селян з поля чи на поле, щоб не було пограбувань. Після збору врожаю кожен двір мусив дати по 2 снопи царинському. Виходило десь 1-2 копи.
У пана Трітшеля було дві економії: Лучанська і Нова (Костянтинівська) - за річкою де він тримав коней Ординської породи, та скот. Лучанська була розміщена на луках, звідси й назва.
Попід річкою було місце куди зносили попіл, його назвали Попельня.
Поле, яке було біля землянки бабки Сє, називається " поле бабки Сє". Ця жінка шипиляла. Біля кожного слова вона робила добавку "сє". Навіть імені не збереглося, а поле отримало свою назву.
Після возз'єднання Правобережних українських земель з Лівобережною Україною, в складі Російської держави, Маслівка ввійшла до Канівського повіту Київської губернії.
Від нинішньої Маслівки це дещо нижче по правому березі річки. Рівне плато. Зліва - з півночі й заходу - прикрите річкою та широким заболоченим лугом. Зі сходу й півдня й тепер ліс. А тоді, очевидно, тут ліс був старий, непролазний, та й оперізувався пагорбами. А на цій величезній галявині було де й курені поставити для проживання при нагоді. Була й вода: і людям, і коням. Саме тут козаки обрали місце своїх зборів. Нинішня назва того "места пустого"-Хмельник. Названа вдячними нащадками в честь Богдана Хмельницького

V. Соціально- економічна топоніміка.
Цікавий факт, що перед появою перших поселенців Маслова Броду на цьому місці вже існувало місто.У деяких документах згадується, що на правому підвищеному березі річки Росави розташоване слов'янське городище часів Київської Русі - місто Лоєв, що тяглося від урочища Хмельник до поселення Козина на протязі 8 кілометрів. В Лоєві було укріплення, дві церкви та грецький монастир. В урочищі Хмельник був селітровий пороховий та цегельний заводи. Місцеві жителі розводили кіз, тому й назвали поселення від назви лою - жиру, що відтоплювали з кіз. Місто процвітало до тих пір , допоки на нього не напали татари і спалили його, а населення його частково перебите, а частково відправлене в Кафу (Феодосія) і там продане в рабство туркам і грекам. Частина врятувалася тим, що перебралися через річку на лівий берег і поступово почали оселюватись. Про достовірність цих фактів свідчать спогади старожилів, котрі знаходили на цьому місці підземні ходи, сховища, в яких жителі Лоєва переховували свої цінності, а також поховання (кладовище) людей із мечами та списами.

                

 

 

 

VІ. Схема розміщення топонімів.

План-схема розміщення мікротопонімів с.Маслівка Миронівського району Київської області


Умовні знаки

- населений пункт
- шосейна дорога
1. - технікум
2. - школа
3. - сільська рада
4. - будинок культури
- церква

VІІ. Відомості про виконавця.

Хірний Давід Русланович, учень 9-Б класу,СПМШ І-ІІІ ступенів №16 ім. М.О. Кириленка м. Білої Церкви Київської області

Використані джерела:

1.Перерва В. Історія шкільництва в містах і селах Київщини ХІХ на початку ХХст.- Б.Ц. «Олександр Пшонківський».2008

2. Глущенко В.Шлях крізь сторіччя.- Миронівка. 2000.

3. Книга пам'яті. Голодомор 1932-33рр. на Миронівщині. - Миронівка.2008.

4. Миронівський край, газета. «Було колись тут місто Лоєв». - Миронівка. 2007.с.3.
5. Історія міст і сіл Української РСР. Київська область.- К., УРЕ АНУ,1971.
6. Розповіді старожилів-очевидців : Рибченко Ананій Лаврінович, Шадура Надія Іванівна, Рибченко Варвара Андріївна

 

Збір матеріалів Збір матеріалів
17:32:52|127.0.0.1|localhost|2018-11-14|Mozilla/5.0 (iPhone; CPU iPhone OS 12_1 like Mac OS X) AppleWebKit/604.1.34 (KHTML, like Gecko) GSA/62.1.220348572 Mobile/16B92 Safari/604.1|178.158.253.165

::