Творча лабораторія вчителя історії та правознавства Коменотруса В.О.

Зображення користувача Irina.

Творча педагогічна лабораторія вчителя історії та правознавства Коменотруса Вячеслава Олеговича предстваляє матеріали з досвіду роботи на тему "Використання особистісно орієнтованих технологій навчання у процесі вивчення історії"

 В даному посібнику зроблено короткий огляд досліджень в області технологій особистісно-орієнтованого навчання,  подані методичні рекомендації щодо використання особистісно орієнтовних технологій навчання у процесі вивчення історії. Адресовано вчителям історії, студентам педагогічних коледжів.

Вступ

Розділ 1. Особистісно орієнтоване навчання

1.1 Технологія особистісно зорієнтованого уроку

Розділ 2. Особистісно орієнтоване навчання в процесі вивчення історії    

2.1 Особистісно орієнтований підхід до навчання

2.2 Синтез образу й опори як важливий компонент у вивченні історичного процесу

Розділ 3. Особливості застосування елементів особистісно орієнтованих методів навчання на уроках історії

3.1 Роль образного опорного конспекту

3.2 Використання образних опорних схем та символів

Розділ 4. Навчаємося думаючи

Висновки

Список використаної літератури


Фрагмент дослідження:

1.1  Технологія особистісно зорієнтованого уроку

 

Для опанування етапів діяльності пропонуємо технологію особистісно зорієнтованого уроку, яка складається з таких основних «вузлів»:

1. Етап орієнтації.

  • Мотивація вчителем наступної діяльності, позитивна установка на роботу.

  • Орієнтація учнів щодо місця конкретного заняття в цілісному навчальному курсі, розділі, темі (схеми, таблиці, опори, словесна установка тощо).

  • Опора на особистий досвід учнів з проблеми конкретного заняття.

 

2. Етап покладання мети.

  • Визначення разом з учнями особистісно значущих завдань тієї діяльності, яку передбачено здійснити протягом уроку (що може дати робота учня саме на цьому уроці для складання, приміром, тематичного плану, свого майбутнього життя).

  • Визначення показників досягнення поставлених завдань (які знання, уявлення, способи діяльності про це свідчитимуть).

 

Методи й засоби реалізації першого та другого етапів: актуалізація, проблематизація, інтрига, ігрова ситуація, формування пізнавального інтересу тощо.

 

3. Етап проектування.

 

Залучення учнів (за можливістю) до планування діяльності, яка здійснюватиметься на уроці через попередню роботу (випереджальні завдання, повідомлення, реферати, підготовка наочності тощо):

 

  • складання плану наступної роботи; .

  • обговорення плану роботи, яку передбачено виконати.

 

4. Етап організації виконання плану діяльності.

 

  • Подання варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмового або усного; індивідуального або в групі; переказ опорних положень або розгорнута відповідь; в узагальнюючому вигляді або на конкретних прикладах тощо).

  • Вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки, тощо).

  • Варіативність домашнього завдання (диференціація за рівнями складності та способами виконання) [16, с.71].

 

Методи та засоби психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів: заохочення; створення яскравих наочно-образних уявлень; навчально-пізнавальна гра; створення ситуації успіху; пізнавальний інтерес; створення проблемної ситуації; спонукання до пошуку альтернативних рішень; виконання творчих завдань; кооперація учнів; створення ситуації взаємодопомоги тощо.

 

5. Етап контрольно-оцінювальний.

 

  • Залучення учнів до контролю за розвитком навчальної діяльності (форми взаємоконтролю в парі чи групі; самоконтроль).

  • Участь учнів у виправленні допущених помилок, осмислювання їх причин (взаємо- та самоаналіз).

  • Надання учням можливості самостійно або за допомогою вчителя чи інших учнів порівняти отриманий ними результат з критеріями стандарту, закладеного у навчальній програмі.

  • Використання механізмів позитивного ставлення до успіху школярів та виставлення рівневих оцінок за 12-бальною системою оцінювання навчальних досягнень учнів не тільки за кінцевий результат, а й протягом процесу навчання.

 

Засвоєння учнями структури діяльності відбувається завдяки вчителю, який допомагає учням:

 

  • орієнтуватися в навчальному матеріалі (предметний курс, тема, блок, навчальне заняття);

  • визначати або брати участь у визначенні мети конкретної навчальної діяльності;

  • реалізувати план діяльності, мати можливість варіювати цей процес у межах визначених норм;

  • самостійно або спільно з іншими учнями та вчителем оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи її з освітнім стандартом (критеріями досягнення мети).

 

Саме суб’єктивне ставлення до завдань діяльності, присвоєння та погодження цих завдань учнями і вчителем у діалоговій взаємодії є першим відправним пунктом в реалізації особистісно орієнтованого навчання (немає мети - немає суб’єкта!).

 

Завершальним етапом навчальної діяльності на уроці є усвідомлення ситуації досягнення мети, переживання ситуації успіху, підкріплення позитивної мотивації щодо самої діяльності.

 

Отже, у системі особистісно-орієнтованого навчання змінюється функція уроку та форма його організації; його підпорядковано не повідомленню та передачі знань, а виявленню досвіду учнів за ставленням до змісту матеріалу, який викладає вчитель; відбувається своєрідний обмін знаннями між вчителем і учнями, колективний відбір його зміст; учень стає суб’єктом навчальної діяльності, він оволодіває її етапами: орієнтація - покладання мети - проектування - організація - реалізація - контроль - оцінка. В реалізації особистісно-орієнтованого навчання відправним пунктом є власне суб’єктивне ставлення до завдань діяльності, присвоєння та погодження цих завдань учнями і вчителем у діалоговій взаємодії.


Збір матеріалів Збір матеріалів
14:12:51|127.0.0.1|localhost|2018-11-14|CCBot/2.0 (https://commoncrawl.org/faq/)|54.144.82.216

::