Білоцерківський природничо-математичний ліцей-гімназія № 16 ім. М.О. Кириленка Білоцерківської міської ради Київської області

           Сьогодні, 03 травня 2012 року, пролунав останній дзвінок для випускників 11-х класів нашої школи. Свято з присмаком суму. Діти, що стали дорослими. Вчителі, що більше не сердяться. І батьки, що дуже дуже хвилюються. На шкільному подвір*ї   пісні, сценки, традиційні привітання директора, класного керівника, першої вчительки, батьків. Навмисно не називаю прізвищ, бо хочеться відзначити усіх! Насправді, це не звичний випуск - це перший випуск зі стін новобудови. А ще він багатий на талановитих непересічних молодих людей. Слова прощання ще не на часі, адже вже завтра - державна підсумкова атестація. Як взірець вдячності наведу тут лише слова випускниці 11-Г класу Приймак Єлизавети. У фоторепортажі зі свята Останнього дзвоника для випускників 2012 року - 57 фото нагородження почесними грамотами директора, управління освіти і науки Білоцерківської міської ради та інші цікаві моменти для історії школи. Щасти Вам, любі наші, як на екзаменах, так і в житті!

Кирдей І.Д., заступник директора школи з НВР

        Дорогі друзі, я думаю ви погодитеся зі мною, що школа – найкраще, що може статися з людиною за все її життя. Це і спогади про друзів, про недругів, про перше, як нам здається, справжнє кохання.

       Було так страшно, коли ми вперше прийшли до школи. Маса незнайомих людей. Мама тебе постійно смикає за руку. У кожного з нас залишилися ці спогади. Час на скільки швидко промайнув, що  ми не встигли зрозуміти, а вже - 9. І знову ж таки – не встигли здати ДПА у 9 класі, як почалася хвилююча пора – 1 вересня 2011 року о 9:00 ранку невблаганний шкільний годинник розпочав свій відлік до кінця. Не кінця світу, звичайно, але це було не менш тривожно.

     Нам почали забивати голову ЗНО, і казати як то важливо і відповідально. А потім з’явилися такі думки:

- А що зі мною буде?
- Чи здам я те зовнішнє?
- Куди мені поступати?

      Та всі ці думки перекриває лише одне почуття – величезний смуток.
Навіть за тими людьми, з якими мало спілкувався, будеш сумувати. Люди, які були поряд 11 років, просто так не зникають. Вони назавжди з тобою.

      Ще трохи і ми підемо, але з нами залишаться любов та повага до Вас, шановні вчителі. Весь цей час Ви були для нас усім – і турботливими батьками, і суворими вчителями, і мудрими вихователями. Ми тільки зараз розуміємо: як важко було з нами. Але одне ми знаємо точно – ми любимо Вас. Ви в кожного вклали частинку своєї душі. Ми підемо, але в серцях ми назавжди збережемо любов і повагу до Вас. Ким би ми не стали, куди б нас життя не розкидало, та завжди від серця до серця тягнуться невидимі стрічки спогадів про Вашу вчительську справедливу науку, Ваше серце, віддане  нам, дітям.

     Є ще інші люди, найдорожчі для кожного з присутніх,  які були з нами весь час – від народження, обіймаючи нас теплом та турботою своїх сердець, до сьогоднішнього, такого хвилюючого і, в той же час, радісного дня. Які так само тремтіли, як ми, привівши нас до 1 класу, і зараз, ледве стримуючи сльози, дивляться на нас… і пишаються. Рідні наші! Мамо! Тату! Дякуємо за те, що дали нам життя, що завжди любили й вірили в наші сили. За безсонні ночі. За те, що раділи нашим успіхам. За те, що навчили бути гідними людьми. Низький Вам уклін, рідненькі наші!

         Що ж, попереду довге життя. Розумієте ви це чи ні, але будується воно прямо зараз. Можете пояснювати все обставинами, долею, невдачами, помилками, а можете боротися! Життя не завжди буває справедливим, так уже повелося, але в більшості випадків отримуєш те ж, шо і віддаєш. Життя будується саме зараз, з кожною заповітною мрією, в кожному прийнятому рішенні.

       Від щирого серця я хочу побажати Вам, випускники 2012 року 16 школи, нереального щастя в житті і в усьому! Я хочу, щоб ви всі були щасливі! Я вдячна Вам за ці найкращі роки, проведені саме з Вами! Дякую за одне величезне серце на всіх!       

Приймак Єлизавета, випускниця 11-Г класу 2012 року