Ви, певно, чули цю історію — Вільям Шекспір написав свою п’єсу «Король Лір» під час карантину через епідемію чуми. Ми віримо в те, що час — наш найцінніший ресурс, тож не варто гаяти його на нарікання, натомість — інвестуйте його в розвиток, нові знання і творчі захоплення.
Вчіться керувати власними емоціями, знаходити порозуміння з дітьми, започатковуйте сімейні традиції і ритуали. Поради провідних українських психологів допоможуть Вам у цьому.
У приєднаних файлах:
- Світлана Ройз. Навчання дітей вдома.
- Світлана Фудяк. Один день без нотацій.
- Підбірка вправ для стабілізації емоційного стану.
- Як говорити з дітьми про епідемії.
- Емоційне вигорання вчителів. Як йому протистояти?
- Навчання вдома. Поради від С. Ройз
- Як вчителю працювати під час дистанційного навчання
- Як заспокоїтись після перегляду новин?
- Як зберегти психічне здоров*я в умовах соціальної ізоляції?
Як у нинішній складний період заспокоїти своїх дітей і допомогти їм не закинути вдома навчання?
Зараз і дорослі, і діти перебувають у психологічному напруженні — від невизначеності, від різкої зміни звичного режиму, від необхідності обмежити «живе» спілкування й вільне переміщення. Як допомогти в цій ситуації собі й дітям — радить сімейна та дитяча психологиня Світлана Ройз.
✐ Діти зараз більше, ніж зазвичай, потребують батьківської підтримки, очікують від батьків психологічної допомоги. Особливо це стосується старших школярів, адже їм додає тривоги й напруги невизначеність із ЗНО.
✐Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями. Варто чесно говорити про те, що з нами відбувається. Можна просто сказати: «Якби мені зараз довелося вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені також складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги»
✐Перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось буде два, а у когось два з половиною — це індивідуально. Узагалі-то на адаптацію потрібно до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей. ✐Основа техніки безпеки для батьків: потрібно тримати в увазі, що батьки — не вчителі для власних дітей. Адже батьки: не мають потрібних професійних навичок; не вміють пояснювати предмети; найголовніше – надмірно емоційно залучаються. Якщо дитина щось не розуміє, батьки часто не можуть упоратись зі своїми емоціями. Їм здається, що вони дурні, їхня дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати батьків у ролі вчителів — і це нормально. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: «Я — не вчитель».
✐Намагайтеся наповнювати день різноманітними заняттями, не перетворюйте його для дитини на суцільне виконання домашніх завдань. Школа — це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того почуваються без вини покараними, і для нас важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.
✐Забезпечте дитині, яка вчиться вдома, окрему територію. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок — що завгодно. Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини — великої чи маленької — і збільшення поваги до цих кордонів. Батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.
✐Стежте, щоб дитина будь-якого віку робила перерви, зупиняйте її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки — десь за півгодини.
✐Дбайте про свіже повітря. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки — у разі нестачі свіжого повітря їхні «показники» погіршуються. Якщо дитині душно, то у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Що менше повітря, то гірші результати навчання
✐Допоможіть дитині структурувати навчання. Коли дитина бачить багато завдань (більше 8), у неї часто починається паніка, їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Складіть із дитиною план: ти починаєш з оцього, потім робиш це. Дитину будь-якого віку навчайте розбивати велике завдання на маленькі частини. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно. Але будь-яка дитина потребує допомоги, якщо вона у стані тривоги — розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, хапається то за одне, то за інше. ✐Допоможіть дитині обрати, з якого завдання почати – простого чи складного. Це залежить від того, як ваша дитина «вступає в діяльність». Є діти-«спринтери»: швидко встають, умиваються, беруться до діла; під час їжі спочатку з’їдають найсмачніше:). Так само дитина-«спринтер» «вмикається» в усе нове: активно «входить» в урок, але й швидко втомлюється; схоплює інформацію миттєво, але може не довго її пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку, а після уроку робити зарядку. Є діти-«стаєри»: переважно встають поволі й не з першого разу, довше «розганяються»; під час їжі залишають найсмачніше наостанок:). Вони «вмикаються» не так швидко, але витримують триваліше навантаження. Дітям-«стаєрам» треба на розгін давати легші завдання, а складні — потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику, якщо вона їх не відволікає, а також робити перед уроком зарядку.
✐Залучайте в навчання м’яко, із повагою до кордонів дитини, без примусу. Маємо пам’ятати, що в кожної людини є інерція. Коли маленька дитина грається, а вже треба сідати за уроки — допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який покличе до навчання. Можна просто сказати: «За 10 хвилин сідаємо за уроки». Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що багато батьків живуть у режимі дефіциту сил, і найлегший (начебто) спосіб їх зекономити сили — примус. Але цей спосіб програшний.
У початковій школі мотивація до навчання — виключно зовнішня. Дитина вчиться заради задоволення, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.
✐По можливості збережіть звичний режим. Це неможливо вповні, адже він уже збився, але треба його адаптувати і намагатися дотримуватись
✐Облаштуйте окреме місце для навчання, окремий простір, «кокон», щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.
✐Оберіть сигнал, який закликатиме до навчання, наприклад будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика. Це не має бути мамин або татів голос! У мами і тата й так вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, — є конфлікти.
✐Зауважте, час занять — 10-15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Пам’ятаємо — зараз у дитини і так знижена рухливість і нестача повітря
✐Пам’ятайте, батьки — не няньки і за дитину завдання не роблять. Але деяким дітям важливо, щоб батьки були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, аби були присутні. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки — між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.
✐Якщо стане сил, зробіть із дітьми «Гоґвортс» — створіть ігрове середовище. Можна озброїтися чарівною паличкою, якою торкатися лоба дитини і казати: «Ти з усім впораєшся». Чарівний будильник, що позначає початок і кінець занять, у нас уже є. Не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості — ну, і для себе принагідно. ✐Застосовуйте метод «зеленої ручки» — помічайте й зауважайте не недоліки, а успіхи. Дитина перебуває в напрузі, тож маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Середня школа: криза мотивації до навчання Під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку інші завдання, він складно сприймає нову інформацію. Відбувається так званий синаптичний прунінг — відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації. Дитина в цей період стає сонливою, починає трохи «гальмувати», у неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується. Підлітковий вік — це криза самотності, криза особистості. Оскільки під час карантину діти обмежені у спілкуванні, то добре, якщо вони можуть спілкуватися хоч у соцмережах
✐Дайте дитині змогу починати день не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це величезний внесок у її здоров’я, адже її потреба у сні більша, ніж зазвичай
✐Підлітки чинять опір материнській фігурі — це завдання віку (тому вчителькам складно працювати з підлітками). Якщо ще й мама починає керувати його навчанням — це вдвічі гірше. Тому разом із підлітком оберіть та встановіть певний звуковий сигнал, який кличе його до уроків. Так можна організувати весь денний розклад. Що менше «наказного» материнського голосу, то ліпше. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.
✐Підлітку важливо, щоб ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, — це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком. Ми можемо поставити пряме запитання: «Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?». Наступний крок: «Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще». Щодо навчання можна сказати: «Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?»
✐Запитайте підлітка, як краще облаштувати його робоче місце. Оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням — це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.
✐Якщо підліток відчуває, що його контролюють — він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив — це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Тож говоріть, як ви цінуєте те, що він робить.
✐Підліток може спитати: «Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?». Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас «дзеркалити». Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. Ідеально, якщо ми всідаємося або разом, або кожен у своїй кімнаті — підліток чує, як ви слухаєте лекцію, бачить, як працюєте. Старша школа: націленість на результат Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї до 14-15 років формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати інформацію, що їй потрібна. Батьки можуть допомогти: розповісти про онлайн-курси, які самі дивились, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину. Як навчити старшокласників управляти своїм часом.
Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина вчиться сама. Якщо ми її усе ще контролюємо, — можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у дитини 16-17 років уже має сформуватися внутрішній контроль і безпосередня навчальна мотивація. Вона сама розуміє, заради чого все це робить.
✐Якщо дитина — вмотивована і відповідальна, треба стежити, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де можна скинути напругу. Ідеально встановити правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить якусь фізичну вправу. Треба, щоб ми частіше «вмикали» тіло, прислухалися до нього, тому що йому зараз не вистачає уваги. Зараз непростий час і випробування для всіх — тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.
Дорогі учні! Пропоную вам завдання на вихідні дні та на період дистанційного навчання. Ви сумуєте за друзями, вчителями, спілкуванням. Ваші педагоги теж сумують за вами. Нам зараз не вистачає сонечка і тепла. Давайте триматися в тонусі і гарному настрої! Чудово було б, якби ви залучили до цього квесту членів своєї родини.
Ці завдання налаштують на позитив. Твої перші 15 завдань:
Подивись у вікно – знайди 5 ознак чудового вигляду з твого вікна.
Протягом дня закрити очі – розрізнити 4 різних звуки. (наприклад, мурчить котик).
Підійти до дзеркала. Сказати – « О! Та це ж Юля!» (своє ім*я), посміхнутись собі.
Обняти маму, (бабусю, тітоньку, собачку, котика і т. ін.) – скільки разів захочеш!
Згадати 5 причин, чому ти вибрав саме це улюблене заняття (хоббі).
Написати веселого листа для сусідів, прикріпити в ліфті.
Останні коментарі
3 роки 28 тижнів тому
5 років 49 тижнів тому
5 років 1 тиждень тому
6 років 29 тижнів тому
7 років 5 тижнів тому
7 років 5 тижнів тому
7 років 23 тижня тому
8 років 27 тижнів тому
8 років 29 тижнів тому
8 років 1 тиждень тому