Тематичні виховні години до Дня Космонавтики

Зображення користувача Irina.

12 квітня 2011 року на першому уроці у всіх класах школи буде проведено тематичну виховну годину, присвячену 50-річчю польоту Юрія Гагаріна у космос. А 15 квітня так само на першому уроці буде проведено виховну годину присвячену 90-річчю з дня народження  льотчика-космонавта Георгрія  Берегового.

Юрій Олексійович Гагарін

Народився 9 березня 1934 року у селі Клушино Гжатського району Смоленської області, недалеко від міста Гжатськ, яке нині перейменоване в Гагарін. Походження з селян: батько - Олексій Іванович Гагарін (1902-1973) тесляр, мати Ганна Тимофіївна Матвєєва (1903-1984) - доярка.

Дитинство прожив в селі Клушино. 1 вересня 1941 року пішов у школу, але 12 жовтня село зайняли німці і навчання урвалося. Два роки село було окуповане німцями. 9 квітня 1943 року село звільнила Червона армія і навчання в школі поновилося.

24 травня 1945 року сім'я Гагаріних переїхала в Гжатськ (нині Гагарін). У травні 1949 року Гагарін закінчив шостий клас Гжатської середньої школи і 30 вересня поступив в Люберецьке ремісниче училище №10. Одночасно вступив у вечірню школу робочої молоді, сьомий клас якої закінчив в травні 1951 року, а в червні закінчив на відмінно училище за фахом формувальник-ливарник.

У серпні 1951 поступає в Саратовський індустріальний технікум і 25 жовтня 1954 року вперше прийшов в Саратовський аероклуб. У 1955 році Юрій Гагарін досяг значних успіхів, закінчив на відмінно навчання і зробив перший самостійний політ на літаку Як-18.

27 жовтня 1955 року Гагарін призваний до армії і відправлений до Оренбургу в 1-е військово-авіаційне училище льотчиків імені К. Є. Ворошилова. 25 жовтня 1957 закінчив училище.

У 1959 одружився на Валентині Іванівні Горячевій.

9 грудня 1959 роки Гагарін написав заяву з проханням зарахувати його в групу кандидатів в космонавти. Вже через тиждень його викликали до Москви для проходження всебічного медичного обстеження в Центральному науково-дослідному авіаційному госпіталі. На початку наступного року була ще одна спеціальна медкомісія, яка визнала старшого лейтенанта Гагаріна придатним для космічних польотів. 3 березня 1960 року наказом Головнокомандувача ВВС К. Вершиніна зарахований до групи кандидатів в космонавти, а з 11 березня почав тренування.
Політ в космос

Крім Гагаріна, були ще претенденти на перший політ в космос, всього двадцять осіб. Вони не були кращими пілотами країни, претендентів відбирав Сергій Корольов, важливими були зріст, маса і здоров'я. Ракета, на якій мали летіти, була спроектована для відправки ядерної боєголовки до США.[1] Марк Галлай - людина, яка готувала їх до польоту, - одного разу сказав дуже точно: «У будь-якому авіаційному полку можна було набрати двадцять таких льотчиків». З двадцяти претендентів відібрали тільки шістьох, Корольов поспішав, оскільки були дані, що 20 квітня 1961 року свою людину в космос відправлять американці. І тому старт планувалося призначити між 11 і 17 квітня 1961 року. Того, хто полетить в космос, визначили в останню мить, на засіданні державної комісії, ними стали Гагарін і його дублер Герман Титов. Було підготовлено три повідомлення ТАРС про політ Гагаріна в космос. Перше - «Успішне», друге на випадок, якщо він впаде на території іншої країни або в Світовому океані - «Звернення до урядів інших країн», з проханням допомоги в пошуку, і третє - «Трагічне», якщо Гагарін не повернеться живим.
 Політ

Старт корабля «Восток» був здійснений 12 квітня 1961 року в 09:07 за московським часом з космодрому Байконур. Корабель вийшов на не розраховану високу орбіту (з апогеєм 327 км замість розрахованого 230 км). У випадку відмови гальмівної установки сходження з неї могло продовжуватися близько 10 діб, на що система життєзабезпечення корабля не була розрахована.

Виконавши один оберт навколо Землі в 10:25:34 на 108 хвилині, плановий політ був завершений - увімкнута гальмівна система. Через несправність клапана в паливній магістралі гальмівна установка відключилася на одну секунду раніше запланованого. Крім того, із запізненням на 10 хвилин від запланованого відбулося розділення спускового апарата і приладового відсіку. Через збій в системі гальмування спусковий апарат з Гагаріним приземлився не в запланованому місці за 110 км від Сталінграду, а в Саратовській області, недалеко від Енгельса. О 10.48 радар в місцевому військовому аеропорту виявив невідому ціль, це був спусковий апарат, а трохи пізніше за 7 км до землі, відповідно до плану польоту, Гагарін катапультувався і цілей на радарі з'явилося дві.

Першими землянами, які зустріли космонавта після польоту, стали дружина лісника Ганна Акимівна Тахтарова і її шестирічна внучка Ріта. Незабаром до місця подій прибули військові з найближчої військової частини. Одна частина військових узяла спусковий апарат під охорону, а інша повезла Гагаріна в розташування. Звідти Гагарін по телефону відрапортував командирові дивізії ППО: «Прошу передати головкому ВПС: завдання виконав, приземлився у визначеному районі, відчуваю себе добре, ударів і поломок немає. Гагарін».
 Зустріч на землі

Тим часом з Енгельського аеропорту вилетів вертоліт Мі-4 щоб знайти і підібрати Гагаріна. Першим виявили спусковий апарат, але Гагаріна поряд не було, ситуацію прояснили місцеві жителі, вони сказали, що Гагарін виїхав на вантажівці в Енгельс. Вертоліт злетів і узяв курс на місто. По дорозі з нього побачили вантажівку, з якої махав руками Гагарін. Його підібрали і вертоліт полетів на базу в Енгельський аеропорт, повідомивши радіограму «Космонавт узятий на борт, рухаюсь на аеродром».

У Енгельському аеропорту Гагаріна вже чекали, біля трапа вертольота було все керівництво бази, йому вручили вітальну телеграму радянського уряду. На «Побєді» Гагаріна повезли в диспетчерський пункт, а потім в штаб бази для зв'язку з Москвою.

До полудня на Енгельський аеродром з Байконура прибули два літаки Іл-18 і Ан-10, на якому були заступник ВПС генерал-лейтенант Агальцов і група журналістів. Протягом трьох годин, поки встановлювали зв'язок з Москвою, Гагарін давав інтерв'ю і фотографувався. З появою зв'язку особисто доповів Брежнєву і Хрущову про здійснення польоту. Після доповіді Гагарін сів на літак Іл-14 і полетів в Самару (тоді Куйбишев). Для уникнення галасу вирішили сісти десь подалі від міста. Але поки глушили двигун і вмонтовували трап, народу зібралося багато, під'їхало місцеве партійне керівництво. Коли змонтували трап, першим вийшов з літака Гагарін і привітав присутніх. Гагаріна відвезли на обкомівську дачу на березі Волги. Там він прийняв душ і нормально поїв. Через три години після Гагаріна в Самару прилетіли Корольов і ще кілька осіб з Держкомісії. О 9 годині вечора накрили святковий стіл і відзначили вдалий політ Гагаріна в космос. А вже об 11 всі спали, позначилася накопичена втома.
Світова популярність
Зустріч в Москві

Спочатку ніхто не планував грандіозної зустрічі Гагаріна в Москві. Все вирішив в останню мить Микита Хрущов. За словами Сергія Хрущова:[2] „Він почав з того, що подзвонив міністрові оборони маршалові Малиновському і сказав: «Він у вас старший лейтенант. Треба його терміново підвищити в званні». Малиновський сказав, досить неохоче, що дасть Гагаріну звання капітана. На що Микита Сергійович розсердився: «Якого капітана? Ви йому хоч майора дайте». Малиновський довго не погоджувався, але Хрущов наполіг на своєму, і цього ж дня Гагарін став майором". Потім Хрущов подзвонив в Кремль і зажадав, щоб Гагаріну підготували гідну зустріч.

За Гагаріним прилетів Іл-18, а на підльоті до Москви до літака приєднався почесний ескорт винищувачів МіГів. Літак прилетів в аеропорт Внуково, там Гагаріна чекав грандіозний прийом. Величезний натовп народу, вся верхівка влади, журналісти і оператори. Літак підрулив до центральної будівлі аеропорту, спустили трап і першим по ньому зійшов Гагарін. Від літака до урядових трибун була простягнута яскраво-червона килимова доріжка, по ній і пішов Юрій Гагарін (по дорозі у нього відстебнулася підтяжка на шкарпетці, і він сів і пристебнув її назад[2]), під звуки оркестру, який виконував радянський авіаційний марш «Мы рождены, чтоб сказку сделать былью». Підійшовши до трибуни, Юрій Гагарін відрапортував Микиті Хрущову:

- Товариш Перший секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, Голова Ради Міністрів СРСР! Радий доповісти Вам, що завдання Центрального Комітету Комуністичної партії і Радянського уряду виконано.[3]

Далі була поїздка у відкритій машині, Гагарін стояв на повний зріст і всіх вітав. Довкруги чулися вітання, багато хто махав плакатами. У пологових будинках пройшли стихійні акції, всіх немовлят назвали Юрами. Гагаріну Микита Хрущов дав на Червоній площі Золоту Зірку «Герою Радянського Союзу» і нове звання «льотчик-космонавт СРСР». Після цього вони разом відвідали Мавзолей Леніна.[3] У самому Кремлі прийом був не дуже пишний, страв було мало, замість горілки були грузинські вина.[2]

Наступного дня була організована прес-конференція, на якій Гагаріну і конструкторам ставили питання зарубіжні журналісти. Конференція почалася з питання Гагаріну про те, чи не має він родичами нащадків роду князів Гагаріних, що нині живуть в США. На що Гагарін відповів:

«Серед своїх родичів ніяких князів і людей знатного роду не знаю і ніколи про них не чув».[3]

Нагороди
Звання

* Льотчик-космонавт СРСР (14 квітня 1961 р.)
* Герой Радянського Союзу (14 квітня 1961 р.)
* Герой Соціалістичної Праці Чехословацької Соціалістичної Республіки (28 квітня 1961 р.)
* Герой Соціалістичної Праці Народної Республіки Болгарія (23 травня 1961 р.)
* Герой Праці Демократичної Республіки В'єтнам

Радянський уряд також підвищив Ю. А. Гагаріна у званні від Старшого лейтенанта відразу до майора.

* Президент Товариства Радянсько-Кубинської дружби
* Почесний член Товариства Фінляндія - Радянський Союз
* і інших

З 1966 року був почесним членом Міжнародної академії астронавтики.
 Ордени

Леніна (СРСР), Георгія Дімітрова (Болгарія), Карла Маркса (ГДР), Зірка I класу (Індонезія), Хрест Грюнвальда (Польща), Прапор I Ступеня з діамантами (Угорщина), «Намисто Нілу» (Єгипет), Велика стрічка Африканської Зірки (Ліберія), «За заслуги в галузі повітроплавання» (Бразилія), Перший кавалер ордену «Плайя-Хірон» (Куба).

* Медаль «Золота Зірка» (СРСР)
* Золота медаль імені Костянтина Ціолковського «3а видатні роботи в області міжпланетних сполучень» (АН СРСР)
* Медаль де Лаво (Міжнародна федерація аеронавтики, FAI)
* Золота медаль уряду Австрії, 1962
* Золота медаль і почесний диплом «Людина в космосі» Італійської асоціації космонавтики
* Золота медаль «За видатну відмінність» і почесний диплом Королівського аероклубу Швеції
* Велика золота медаль і диплом Міжнародна федерація аеронавтики
* Золота медаль Британського суспільства міжпланетних сполучень, 1961
* Медаль Колумба (Італія)
* Золота медаль міста Сен-дені (Франція)
* Золота медаль Премії «За хоробрість» Фонду Маццотті (Італія), 2007
* та інші

Почесний громадянин

Юрій Гагарін був вибраний почесним громадянином міст: Калуга, Новочеркаськ, Сумгаїт, Смоленськ, Вінниця, Севастополь, Саратов (СРСР); Софія, Перник, Пловдів (Болгарія), Афіни (Греція), Фамагуста, Лімасол (Кіпр); Сен-Дені (Франція), Тренч'янські Теплиці (Чехословаччина). Йому також були вручені золоті ключі від воріт міст Каїр і Александрія (Єгипет). Юрій Гагарін 27 березня 1968 року трагічно загинув за невідомих обставин виконуючи тренувальний політ на літаку МІГ-15.Похований біля Кремлівської стіни на Червоній площі.

 

 


Президент України Віктор Янукович підписав указ "Про відзначення 90-річчя від дня народження Георгія Берегового".

"З метою вшанування пам`яті уславленого сина українського народу, льотчика-космонавта, громадського діяча Георгія Тимофійовича Берегового та з нагоди відзначення у 2011 році 90-річчя від дня його народження" Президент доручив "Кабінету Міністрів України розробити у двомісячний строк та затвердити план заходів з відзначення 90-річчя від дня народження Григорія Берегового, передбачивши, зокрема проведення у квітні 2011 року у місті Києві, населених пунктах, пов'язаних із життям та діяльністю Григорія Берегового, урочистостей з нагоди 90-річчя від дня його народження за участю представників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадськості; проведення у вищих навчальних закладах, які готують спеціалістів для аерокосмічної галузі, військових частинах тематичних заходів, присвячених життю та діяльності Григорія Берегового; перевидання творів Григорія Берегового, зокрема українською мовою, видання літератури та фотоальбому про його життя та діяльність".

Віктор Янукович якось розповів, що друг його батька Георгій Береговий допоміг прояснити ситуацію з його судимостями. І 1973 року їх із Януковича зняли попередньо, а ще через 5 років - остаточно.

"Доля звела мене з Георгієм Тимофійовичем Береговим, льотчиком-космонавтом, двічі героєм Радянського Союзу. Він був депутатом Верховної Ради СРСР від міста Єнакієвого, а я - його помічником і довіреною особою. Ця непересічна людина допомогла мені стати таким, який я є", - сказав В. Янукович.

Гео́ргій Тимофі́йович Берегови́й (*15 квітня 1921, Федорівка (Карлівський район), Полтавська область - †30 червня 1995) - льотчик-космонавт СРСР, генерал-лейтенант, двічі Герой Радянського Союзу (єдиний удостоєний першої зірки Героя за Велику Вітчизняну Війну, а другої - за політ в космос).

Біографія

Народився 15 квітня 1921 року в селі Федорівка нині Карлівського району Полтавської області. Після закінчення середньої школи в 1938 році почав трудову діяльність на Єнакіївському металургійному комбінаті. Займався в Єнакієвському аероклубі, разом з Федором Януковичем, батьком В.Ф.Януковича.

Того ж року покликаний в Радянську Армію. У 1941 році закінчив Ворошиловоградську школу військових льотчиків імені Пролетаріату Донбасу. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1942 року. Льотчик, командир ланки, командир ескадрильї 90-го гвардійського штурмового авіаційного полку (4-а гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 5-й штурмовий авіаційний корпус, 5-а повітряна армія, 2-й Український фронт). За роки війни зробив 186 бойових вильотів. За героїзм, мужність і відвагу, проявлені в льотних боях Великої Вітчизняної війни, 26 жовтня 1944 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Після завершення війни в 1948 році закінчив вищі офіцерські курси і курси льотчиків-випробувачів.

У 1948-1964 роках працював льотчиком-випробувачем. Освоїв десятки типів літаків. У 1956 році закінчив Військово-повітряну академію (нині імені Ю. А. Гагаріна). 14 квітня 1961 року був удостоєний звання заслужений льотчик-випробувач СРСР. У 1963 році зарахований до загону радянських космонавтів (1963 Група ВВС № 2 (додатковий набір). Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях типу Союз. 26 - 30 жовтня 1968 року зробив космічний політ на космічному кораблі Союз-3. У польоті була перша в історії спроба стиковки з безпілотним кораблем Союз-2 в тіні Землі. Політ продовжувався 3 діб 22 години 50 хвилин 45 секунд. За здійснення космічного польоту 1 листопада 1968 року нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу.

22 січня 1969 перед прийомом Берегового у Брежнева відбувся замах на життя останнього: офіцер Віктор Ільін обстріляв кортеж автомашин, що в'їжджав у ворота Московського кремля, де знаходилися генсек і космонавт. Береговий був легко поранений осколками скла автомобіля, водій автомобіля був смертельно поранений.

Взяв участь і поміг реабілітуватися в житті двічі засудженому 20-річному Віктору Януковичу.

У 1972-1987 роках - начальник Центру підготовки космонавтів. У 1987 році в званні генерал-лейтенант пішов у відставку.

Депутат Верховної Ради СРСР 8 - 10-го скликань (1974-1989 років). Лауреат Державної премії СРСР (1981 рік). Вів велику громадську роботу.

Помер 30 червня 1995 року, під час операції на серці. Похований в Москві.

Нагороди

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, орденом Богдана Хмельницького 3-у ступеню, двома орденами Червоної Зірки, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом «За службу Батьківщині в Озброєних Силах СРСР» 3-го ступеня, медалями.

Нагороджений золотою медаллю імені К. Е. Циолковського АН СРСР, золотою медаллю імені Ю. А. Гагарина (FAI). Герой Соціалістичної Праці НРБ. Нагороджений багатьма іноземними орденами і медалями. Почесний громадянин міст Луганськ, Єнакієве, Вінниця, Калуга (Росія), Плевен, Слівен (Болгарія).

 

Збір матеріалів Збір матеріалів
22:29:06|127.0.0.1|localhost|2024-11-03|CCBot/2.0 (https://commoncrawl.org/faq/)|3.239.90.61

:
: