Як допомогти дитині вчитися

Зображення користувача Irina.

Практичний психолог школи ПРОСКУРА Тетяна Степанівна рочитала лекцію для батьків молодших школярів, у якій були розкриті основні питання, які хвилюють батьків учнів початкової школи. Теми, розкриті в її виступі, будуть корисними як для молодих батьків, так і для батьків, які виховують другу, третю дитину...

Як допомогти дитині вчитися

                                                                                    Психологічні особливості молодшого школяра

     Межі молодшого шкільного віку, що збігаються з періодом навчання в початковій школі, встановлюються в даний час з 6-7 до 9-10 років. У цей період відбувається подальший фізичний і психофізіологічний розвиток дитини, що  забезпечує можливість систематичного навчання в школі. Перш за все, удосконалюється робота головного мозку і нервової системи. За даними фізіологів, до 7 років кора великих півкуль головного мозку є вже в значній мірі зрілою. Однак недосконалість регулюючої функції  виявляється у властивих дітям даного віку особливості поведінки, організації діяльності та емоційної сфери: молодші школярі легко відволікаються, не здатні до тривалого зосередження, збудливі, емоційні. У молодшому шкільному віці відзначається нерівномірність психофізіологічного розвитку в різних дітей. Зберігаються і відмінності в темпах розвитку  хлопчиків та дівчаток: дівчатка, як і раніше, випереджають хлопчиків. Вказуючи на це, деякі автори приходять до висновку, що фактично в молодших класах "за однією і тією ж партою сидять діти різного віку: у середньому хлопчики молодше дівчаток на рік-півтора, хоча ця різниця і не в календарному віці" Провідною в молодшому шкільному віці стає навчальна діяльність. Вона визначає найважливіші зміни, що відбуваються в розвитку психіки дітей на даному віковому етапі. Протягом молодшого шкільного віку починає складатися новий тип відносин з оточуючими людьми. Безумовний авторитет дорослого поступово втрачається, все більшого значення для дитини - починають набувати однолітки, зростає роль дитячого співтовариства. Вважається, що якщо у дитини до 9-10-річного віку встановлюються дружні стосунки з ким-небудь з однокласників, це означає, що дитина вміє налагодити тісний соціальний контакт з ровесником, підтримувати відносини тривалий час, що спілкування з ним теж комусь важливо і цікаво. Між 8 і 11 роками діти вважають друзями тих, хто допомагає їм, відгукується на їхні прохання і розділяє їх інтереси. Для виникнення взаємної симпатії та дружби стають важливими такі якості, як доброта і уважність, самостійність, впевненість у собі, чесність. Поступово, у міру освоєння дитиною шкільної дійсності, у нього складається система особистих стосунків у класі

Від чого залежать труднощі навчальної роботи школяра? З одного боку,

-від особливостей навчального матеріалу,

- від можливостей самого школяра, від індивідуальних і вікових особливостей його пам'яті, уваги, мислення і, звичайно,

- від майстерності вчителя. 

                Труднощі в молодшому шкільному віці 


Чому неуспішні в  навчанні діти - це вічна проблема школи.  Багато вчителів і батьків схильні пояснювати слабку успішність недоліком вольових і деяких моральних якостей дітей, відсутністю старанності і уважності. Відставання в навчанні, погані оцінки найчастіше гостро, до сліз переживаються дітьми.  
Потрібно пам'ятати, що нормальній, здоровій дитині завжди можна допомогти, її можна і потрібно навчити вчитися. У тому, що дитина відстає у навчанні, найчастіше винні дорослі.

Психологи  виділили ряд труднощів у навчанні молодшого школяра і можливі психологічні причини таких труднощів: приблизно 20% дітей з усього класу можуть пропускати букви в письмових роботах. Це явище має кілька причин - низький рівень розвитку фонематичного слуху, слабка концентрація уваги, несформованість прийомів самоконтролю. 
19% хлопців постійно допускають  помилки, хоча при цьому можуть напам'ять відповісти будь-яке правило.  Близько 17% класу страждають неуважністю. 14,8% дітей відчувають труднощі при вирішенні математичних завдань Приблизно 13,5% хлопців зазнають труднощів при переказуванні тексту. 13,1% дітей непосидючі. Найчастіше це викликано низьким рівнем розвитку довільності, індивідуально-типологічними особливостями особистості, низьким рівнем розвитку вольової сфери. 
12,7% дітей зазнають труднощів у розумінні пояснення вчителя з першого разу.  У 11,5% дітей постійний бруд у зошиті. Причина  - в слабкому розвитку дрібної моторики пальців рук та у недостатньому обсязі уваги. 
10,2% хлопців погано знають таблицю додавання (множення). Це пов'язано з низьким рівнем розвитку механічної пам'яті і довгострокової пам'яті, зі слабкою концентрацією уваги і з несформованістю прийомів навчальної діяльності. 
9,6% дітей часто не справляються із завданнями для самостійної роботи. Причини - несформованість прийомів навчальної діяльності, низький рівень розвитку довільності. 
9,5% дітей постійно забувають вдома навчальні предмети. Причини - низький рівень розвитку довільності, низький рівень концентрації і стійкості уваги і основна причина - висока емоційна нестабільність, підвищена імпульсивність. 
Дитина погано списує з дошки - 8,7% - не навчилися працювати за зразком. 8,5% дітей домашню роботу виконують відмінно, а з роботою в класі справляються погано. Причини різні - низька швидкість протікання психічних процесів, несформованість прийомів навчальної діяльності, низький рівень розвитку довільності. 
6,9% - будь-яке завдання доводиться повторювати кілька разів, перш ніж учень почне його виконувати. Найімовірніше, винен низький рівень розвитку довільності і несформованість навички виконувати завдання за усною інструкції дорослого. 
6,4% дітей постійно перепитують. Це може говорити про низький рівень обсягу уваги, про слабкої концентрації і стійкості уваги, про низький рівень розвитку переключення уваги і розвитку короткочасної пам'яті, про несформованість вміння прийняти навчальну задачу. 
5,5% хлопців погано орієнтуються в зошиті. Причини - низький рівень сприйняття і орієнтування в просторі і слабкий розвиток дрібної мускулатури кистей рук. 
4,9% - часто піднімають руку, а у відповідь мовчать. Не сприймають себе як школяра, або ж у них занижена самооцінка, але можливі труднощі в сім'ї, внутрішньо стресовий стан, індивідуально-типологічні особливості. 
0,97% - коментують оцінки та поведінка вчителя своїми зауваженнями. Причини - труднощі в сім'ї, перенесення функції матері на вчителя. 
0,7% дітей довгий час не можуть знайти свою парту. Причини приховані у слабкому розвитку орієнтування у просторі, в низькому рівні розвитку образного мислення і самоконтролю. 
Неуспішність тягне за собою небажання ходити до школи. У дітей може бути улюблений вчитель, або може подобатися спілкування з друзями, але у цілому здається, що вони дивляться на школу як на свого роду в'язницю.

 

Як допомогти дітям добре вчитися

(Поради батькам дітей молодшого шкільного віку)

 

Навчання в школі — одне з найскладніших і найвід­повідальніших завдань у житті дитини, як у соціально-психологічному, так і в психологічному плані. Змінюєть­ся все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Це дуже напру­жений період, передусім тому, що школа з перших днів ставить перед учнем цілий ряд завдань, не пов'язаних безпосередньо з його досвідом, потребує максимальної мобілізації інтелектуальних і фізичних сил.

Щоб зберегти в дитини бажання вчитися, праг­нення до знань, необхідно навчити її добре вчитися.

Усі батьки мріють, щоб їхні діти добре навчалися. Але деякі батьки вважають, що, віддавши дитину до школи, можна полегшено зітхнути: тепер усі про­блеми, пов'язані з навчанням, повинна вирішувати школа. Звичайно, школа не відмовляється від своїх обов'язків. Це справа не тільки для школи, а й для батьків. Ми, вчителі, пояснюємо дітям прийоми ро­боти, а як засвоїла дитина ці прийоми, як вона їх застосовує та чи застосовує взагалі, залишається за межами поля зору вчителя. А в батьків є всі можли­вості проконтролювати свою дитину. Вони можуть їй  надати  ту допомогу, якої не може надати вчитель.

Особливого значення в цьому випадку набуває співпраця батьків і вчителя, узгодження їхніх дій.

Саме на початковому етапі навчання батьки повинні максимально опікува­тися своєю дитиною, їхнє завдання — навчити пра­вильно вчитися.

Зусилля сім'ї та школи у розв'язанні цієї пробле­ми — єдині.

Надання допомоги — контроль за виконанням домашніх завдань.

Контроль має бути систематичним, а не час від часу, й не обмежуватися запитаннями:«Які оцін­ки?», «Чи виконав уроки?».

Після ствердної відповіді батьки займаються свої­ми справами, не контролюючи дітей.

Деякі батьки не контролюють дітей узагалі, по­яснюючи це браком часу, зайнятістю. Як результат діти не засвоюють матеріал, роботу виконують не­дбало, неохайно, накопичуються прогалини. Усе це може призвести до інтелектуальної пасивності дитини. Вона не розуміє запитань учителя, відпо­відей товаришів, їй стає нецікаво на уроці, вона не робить спроб розумово працювати, а небажан­ня напружувати думку перетворюється на звичку, тобто розвивається інтелектуальна пасивність. Це призводить до небажання вчитися. Тому допомогу дітям слід надавати своєчасно. В іншому разі, про­галини в знаннях будуть накопичуватися, а лікві­дувати їх потім просто неможливо. Тобто контроль має бути постійним, щоденним, особливо в почат­ковій школі.

На початку навчання маленький учень потребує вашої до­помоги в тому, щоб ви нагадали йому про уроки й навіть посидіти поруч, поки він їх виконає. Ці пер­ші його шкільні кроки надзвичайно важливі: від них, можливо, залежить усе його шкільне життя.

Дуже важливо контролювати не кінцевий продукт їхньої праці, а сам процес. Тобто важливо не просто проконтролювати результат роботи, а проконтролю­вати як дитина виконала цю роботу, допомогти подо­лати труднощі.

Шановні батьки!

Було б добре, якби ви цікавилися:

• що вивчала дитина сьогодні в школі;

• як вона зрозуміла матеріал;

•  як вона може пояснити, довести ті дії, які ви­конувала.

Під час роботи з дітьми головне — навчити їх ду­мати самостійно, аналізувати, доводити, звертаючись до вас за порадою та допомогою.

Молодшим школярам притаманно спочатку щось зробити, а потім подумати. Тому необхідно привчати дітей до планування подальшої роботи.

Дуже важливим моментом є вироблення звич­ки обов'язково виконувати домашні завдання:

• якою б не була погода;

• які б не йшли передачі;

• чий би день народження не святкували.

Уроки мають бути виконані, й виконані добре. Виправдання невиконаним урокам немає й бути не може. Для вироблення цієї звички потрібно, щоб батьки з повагою ставилися до навчання—як до важ­ливої та серйозної справи.

Спрямовувати допомогу — означає призвичаювати дітей  до самостійності

Під час перевірки домашніх завдань не поспішай­те вказувати на помилки, нехай дитина знайде їх сама, не давайте готової відповіді на її запитання. Під час виконання домашніх завдань не потрібно замінювати школяра в роботі; діти відучуються думати й чекають підказки. У цьому діти дуже хитрі й знаходять спосо­би «змусити» працювати за себе.

  

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей

Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.

Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній задачі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.

Правило 2: не поспішайте. . Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.

Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі. А як же ставитися до невдач?... Вона вас засмучує і… все.

Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації найзначущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.

      Правило 7 -головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання.:Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8 - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами іншої дитини.

Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.

Правило 10: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має характер стимулу і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.

 Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого. Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з'являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

 

ЯК УНИКНУТИ ПОМИЛОК, ПРАЦЮЮЧИ З УЧНЯМИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ НАД ВИКОНАННЯМ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ?


1. Виховувати звичку виконувати домашнi завдання систематично.

2. Починати виконувати завдання можна вже через 1,5 - 2 години пiсля шкiльних занять. Оптимальний час — з 15.00 до 17.00.

3. Навчити дитину користуватися годинником. Показати, як за годинником робити перерви (10 - 15 хв) для активного вiдпочинку i знову сiдати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно вiд того, можете ви їй придiлити увагу чи нi.

5. Навчити дитину спочатку складати план майбутнiх дiй, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потiм самостiйно братися до роботи.

6. Не забувати нагадувати учневi повторити правила, якi вивчали на уроках.

8. Виховувати у дитини самоконтроль, самоаналiз та самооцiнювання. Найпростiший спосiб — порiвняння сьогоднiшнього рiвня виконання з учорашнiм. Акцентувати увагу навiть на незначних перемогах, щоб дитина помiчала їх і намагалася досягати бiльших результатiв.

9. Не порiвнювати результати навчання своєї дитини з результатами iнших дiтей, а тiльки з її власними!

10. Не забувати вiдзначити стараннiсть дитини. Не створювати “хронiчний дефiцит похвал” через те, що дитина одержує нижчий бал замiсть очiкуваного високого

11. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашнi завдання. Перевіряти, чи правильно вона зрозумiла пройдений матерiал. У І семестрi краще це робити щовечора, а у ІІ — контроль можна зменшити до 2 - 3 разiв на тиждень.

12. Перевiряти — не значить “робити замiсть”: нiколи не пiдказуйте дитинi готових рiшень.

Примiтка. Пам’ятайте, що телевiзор — ворог № 1 успiшного навчання. Не потрiбно вмикати його ранiше, нiж будугь виконанi усi завдання. Якщо дитина дивиться телевiзор пiд час денного вiдпочинку, то їй буде важко зосередитися. Бажано дозволяти дивитися тiльки дитячi передачi.

  

Як ми засвоюємо інформацію

Навчання - це процес, в якому взаємодіють різні органи чуття: слух, зір, дотик, інколи навіть нюх і смак. Ось їх найбільш поширений розподіл:

Руки - 90% від того, що дитя зробить саме, хоч би один раз - він засвоює. Тому старайтеся, щоб крихітка не лише слухав, але інамагався самостійно повторити приклад, навіть якщо йому здається, що нічого незрозуміло. Нехай спробує, а ви при необхідності допоможете. Лише не беріть ініціативу в свої руки при першій помилці.

Рот - 70% того, про що ми говоримо - відкладається в пам'яті. Нехай дитина повторює за вами вголос, а не мовчки слухає. Обговорюйте свої дії. Навідними питаннями підводьте малюка до правильної думки, але старайтеся, щоб остаточну правильну відповідь він виголошував сам.

Вуха - лише 20% того, що дитина чує - вона запам'ятовує. Тому тільки ваших пояснень буде недостатньо.

Очі - 30% того, що малюк бачить - він засвоює. Малюйте йому наочні картинки, що пояснюють матеріал. Лише малюнки мають бути не нудними, а веселими і оригінальними, тоді у дитини виникатимуть асоціації, і вона легко зрозуміє матеріал.

 

 Корисні поради матусям молодших школярів

Як полегшити життя школяреві? Цим питанням задаються всі люблячі батьки. Виявляється, все просто.

Навантаження для школяра

Ніколи не відправляй дитину одночасно в перший клас і якийсь гурток чи секцію. Саме початок «дорослого» шкільного життя вважається для неї важким стресом. І якщо малюк не матиме можливості піти погуляти, відпочити,  то у нього можуть виникнути серйозні проблеми зі здоров'ям. 

Тому, якщо заняття спортом і музикою здаються тобі необхідною частиною розвитку твоєї дитини, почни водити її туди ще за рік до початку навчання.

Виконання домашніх уроків

Пам'ятай, що син чи донька можуть концентрувати свою увагу на чомусь не більше 15 хвилин. Тому, коли ти будеш робити з малюком уроки, після 15 хвилин занять - перервіться і обов'язково відпочиньте, наприклад, зробіть фізичну зарядку. Можна просто пострибати на місці раз 10, потанцювати під веселу музику кілька хвилин. 

До речі, починати робити домашні завдання краще з письма. Добре також чергувати усні завдання з письмовими. Загальна тривалість таких занять не повинна перевищувати години.

Комп'ютер у житті школяра

Телевізор, комп'ютер і будь-які заняття, які вимагають великого зорового навантаження, варто проводити не більше години в день. У цьому впевнені багато лікарів-офтальмологів у всіх країнах світу. 

Не забувай хвалити свого малюка ;-)

Протягом перших років навчання дитина як ніколи потребує підтримки батьків. Адже зараз вона формує свої особисті відносини з вчителями і однокласниками. Крім того, вона також і вперше розуміє, що з нею хтось хоче подружитися, а хтось - не хоче... Так у дитини складається власний погляд на себе. І якщо ти хочеш, щоб з малюка виросла впевнена у собі і спокійна людина, обов'язково хвали його. Підтримуй, не лай за двійки і ляпки в зошиті.

Пробудження школяра

Не треба різко будити дитину, адже внаслідок цього вона може відчувати почуття неприязні до мами, яка вічно термосить, мучить його, стягує ковдру. Найкраще навчити школяра користуватися будильником. 
Якщо малюк все ще важко встає, не треба дражнити його «лежебокою» або лаяти... Створюй атмосферу добра і теплоти, включи голосніше радіо або улюблену музику дитини, посміхнися їй, поцілуй малюка. 
Пам'ятай про те, що якщо дитину кваплять, то вона буде робити все ще повільніше. Це її природна реакція організму, її зброя в боротьбі з розпорядком, який її не влаштовує.

Повернення зі школи

Не задавай питання, на які дітки дають звичні відповіді. Мова йде про фрази типу: «Як твої справи в школі, які оцінки отримав? - Все нормально... » Згадай себе, як іноді дратували ці питання, особливо коли твої оцінки не відповідали всім очікуванням з боку батьків. Поспостерігай за дитиною, зверни увагу, які емоції «написані» у дитини на обличчі. Дай дитині відпочити, запитай, чим ти можеш їй допомогти, поговори про щось хороше. Це допоможе зблизити сім'ю.

Пора спати

Молодших школярів краще за все укладати спати самим батькам. Важливо перед сном довірливо поговорити з малюком, заспокоїти страхи, уважно вислухати, показати, що ти його розумієш і підтримуєш. І тоді твій школяр прокинеться на наступний день в бойовому настрої! 

                               Поради батькам молодших школярів

1. Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині , що вона гірша за інших.

3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які запитання, займатися з нею тим, що їй подобається, заохочувати всі зусилля дитини, а саме її бажання пізнавати нове.

4. Намагайтеся щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми  однолітками, але і з дорослими.

6. Не соромтеся підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.

7. Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму. Уникайте негативних оцінок дитини, порівнювати   результати  роботи  дитини   можна  тільки  з  її  власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей.

10. Не смикати її щохвилини, не говорити їй про недоліки, не пригнічуйте ініціативи дитини.

11. Не домагайтеся успіху силою. Примус - найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї руйнує особистість дитини. Уникайте авторитарного стилю у вихованні дітей! Уникайте прямого тиску на дитину.

13. Визнайте право дитини на помилку.

14. Думайте про дитячий „банк” щасливих спогадів.

15. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

16. І взагалі, хоч інколи  ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.

Шановні батьки! Бажаю Вам успіхів на ниві виховання Ваших дітей.

ПРОСКУРА Тетяна Степанівна, практичний психолог

 

 

Збір матеріалів Збір матеріалів
09:28:44|127.0.0.1|localhost|2024-03-19|claudebot|3.230.128.106

:
: